28 жовтня 1930 року у городі Мінську у сім'ї військовослужбовця, який тимчасово проходив там службу, народилася Людмила Андріївна Пляшко — відомий український мистецтвознавець, історик.
Згодом було багато переїздів. Після загибелі батька під Сталінградом в 1942 році Людмила Пляшко з матір'ю за викликом материного брата — Миколи Вітте переїжджають з Росії до Києва, де вона проживає і працює майже все життя аж до тепер.
Вступивши до Київського Державного Університету (КДУ) ім. Т. Г. Шевченка в 1948 році, вона одночасно відвідує приватні уроки викладача Київського художнього інституту Миколи Олексіївича Грицая: олівець, акварель, пастель. Закінчила Київський Державний університет в 1953 році з відзнакою, отримавши спеціальність історика широкого профілю. В рамках навчального процесу Людмила Пляшко проходила практику в багатьох містах, зокрема в Ермітажі Санкт-Петербургу (куратор — академік І. Г. Спаський — з відомого українського роду мистецтвознавців). З Петербургом Людмила Андріївна підтримувала зв'язки і надалі.
Працювала з 1957 року в Академії будівництва та архітектури (Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури та будівельної техніки) — провідні фахівці: доктор мистецтвознавства Михайло Цапенко, видатний вчений з українства Степан Таранушенко тощо. В музеї при науково-дослідному реставраційному інституті займалася обробкою колекцій, серед них — фотоколекція такого видатного історика, як Вадим Щербаківський. Колекція видатного архітектора-художника В. А. Фельдмана з наступними експозиціями творів по містах України: Київ, Харків, Львів. Тут опрацьовувала українську бібліографію старих будівель.
Будучи працівником сектору історії архітектури при згаданому Інституті Академії, працювала над проблемами українського міста XVIII ст. на матеріалах державних архівів міст Києва, Москви та Ленінграду, пізніше видавши працю обсягом біля 13 друкованих аркушів (пізніше виданих).
З 1970 року понад двадцать років працювала у Українському спеціальному науково-реставраційному проектному інституті «УКРПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЯ» науковцем та ведучим мистецтвознавцем у відділі науково-історичних досліджень, займаючись проблемами виявлення та дослідження українських наукових пам'яток, як автор чотиритомника «Памятники градостроительства и архитектуры УССР». Зокрема самостійно обстежувала пам'ятки архітектури церкви з іконостасами в Закарпатській, Чернігівській, Черкаській, Кіровоградській, Житомирській, Херсонській, Волинській областях та іншіх. Людмилу Пляшко супроводжував її в експедиціях фотограф, що робив фотофіксацію кожної з пам'яток в натурі (перелік праць далі у тексті). Під час роботи в інституті займалася виявленням та дослідженням пам'яток в Запорізській та Київських областях. Під час роботу в «УКРПРОЕКТРЕСТАВРАЦІЇ» в 1992—1993 роках виявляла і досліджувала всі пам'ятки в Запорізській області. В період роботи у Науково-реставраційному інституті брала участь в проекті реставрації палацу та церкви в селі Рудому на Київщині як мистецтвознавець. Її даними також користувалися при реставрації Мазепиного будинку у Києві. Автор реконструкції Ніжина на початок XIX ст.; містечка Березни на Чернігівщині середини XVIII ст.; історико-опорного плану Мелітополя на XIX ст. Читала публічні лекції для киян з питань європейських стилів в архітектурі.
Людмила Пляшко автор монографічних, науково-популярних видань та окремих статей у довідниках:«Спілка архітекторів України. Музей архітектури Української РСР. Каталог виставки робіт архітектора-художника Валентина Августововича Фельдмана (1864—1928)». Київ, 1960 р.; «Памятники градостроительства и архитектуры УССР» в 4-х томах. Київ, «Будівельник» 1983—1986 рр.; «Подорож до міста XVIII ст.» Київ, «Наукова думка". 1980 р.; «Город. Писатель. Время. Нежинский период в жизни Н. В. Гоголя». Київ, «Наукова думка», 1985 р.; «Літописний Київ. Структура і пейзаж». Київ, «Українознавство». 1994 р.; «Греки в Ніжині». Київ. 1993 р.,
Пляшко Людмила Андріївна номінант на здобуття Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1986); номінант Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1986). Іноземні премії та заохочення на праці Людмила Андріївна Пляшко: Біоналє. Софія (1985) — бронзова медаль за роботу «Памятники градостроительства и архитектуры УССР" в 4-х томах: 1983—1986. Це видання здійнено за фінансування та підтримку міжнародного фонду «Відродження». Номінант здобуття Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка (2002) за роботу «Сорочинський іконостас. Ознаки стилю рококо», а також пройшла 2 ступені відбору Шевченковської премії і біоналє в Софії. За згадану роботу нагороджена бронзовою медаллю біоналє. Софія (1985).